Куди крокує український футбол?

За великим рахунком, про те, що відбувається навколо Федерації футболу України можна писати роман із продовженням.

При цьому сюжет цієї розповіді виявиться наповненим абсолютно різними сюжетними лініями, завдяки чому вся ця історія тільки виграє через різниці характеру і напруження пристрастей у главах цього роману, що носить часом навіть детективні та конспірологічні риси, але всі вони будуть вести до одного головного герою – вищого керівництва ФФУ.

Популярність цій всій історії додає той факт, що футбол у нашій країні – це спорт номер один. Навіть в умовах революційних змін у нашому суспільстві, в умовах окупації нашої землі, неприкритої інтервенції і сепаратизму, він відіграє дуже важливу соціальну роль, а його герої залишаються у фокусі уваги не тільки ЗМІ, а й мільйонів шанувальників футболу в Україні.

На мій погляд, тільки перерахування останніх скандальних кроків Федерації футболу України та її лідера, таких як:

• відмова від участі в товариському матчі зі збірною США менш ніж за 48 годин до початку гри;
• «забута» заявка України на матчі Євро–2020;
• спроба провести фінал Кубка України без глядачів;
• ситуація навколо кримських клубів

є кращою ілюстрацією до сюжету вищезгаданого роману про вітчизняний футбол і його головного героя. Продовження ж, найімовірніше з'явиться, якщо Федерація футболу України продовжить у тому ж дусі. Вже мало хто сумнівається, що сил і духу команді Конькова не позичати і вистачить, як мінімум, до 3 вересня 2016 року, коли закінчується термін його повноважень, згідно чинного Статуту ФФУ. Але що залишиться від нашого футболу до того моменту?

Я ні на хвилину не сумніваюся, що багато моїх колег-журналістів, чимало простих шанувальників футболу неодноразово запитували себе: «Що ще має зробити ФФУ на чолі з Анатолієм Коньковим, щоб було поставлене питання про зміну керівництва національної федерації?». При цьому я добре розумію, що згідно статутних норм ФІФА та УЄФА будь-яка національна футбольна асоціація абсолютно незалежна і захищена від впливу третіх осіб щодо прийнятих ними рішень, призначень, голосувань і далі за списком...

Швейцарські Цюріх і Ньон стоять на варті футбольного суверенітету ФФУ, як швейцарські гвардійці у Ватикані, що охороняють спокій Папи Римського! Тому будь-яка спроба впливу на органи управління національної федерації неминуче призведе до дуже відчутних і швидких санкцій відносно вітчизняного футболу. Про це відомо всім!

На мій погляд, настав час об'єднати зусилля з пошуку шляхів, які абсолютно відкрито, чесно і демократично зможуть привести нас із вами до позитивних змін у нашому футболі. На мою думку, прийшов час перейти від простої констатації сюжетної лінії розвитку українського футболу, яка і так відкинула його на роки назад завдяки здібностям нинішніх керівників ФФУ, до конкретних кроків і дій. Нам слід шукати рішення і приступати до їх реалізації, інакше нас чекає продовження роману з хитромудрими і навіть захоплюючими сюжетами, та абсолютно непередбачуваним, але навряд чи щасливим кінцем...

Це аж ніяк не формальна пропозиція і не просто моя позиція – це моє переконання і тверде бажання змінити існуючий порядок речей, який усіх нас наразі веде в глухий кут і ставить перед загрозою опинитися на узбіччі європейського футболу.